кушнір

КУШНІ́Р, а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби.

Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (Н.-Лев., І, 1956, 55);

Зажила собі великої слави дивовижно гарна робота гуцульських кушнірів, Це вони шиють напрочуд гарне вбрання — кептари (Мас., Під небом.., 1961, 131).

Значення в інших словниках

1. Кушнір — Кушні́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. кушнір — [кушн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -ри, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. кушнір — -а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кушнір — КУШНІ́Р, а́, ч. Фахівець, що вичиняє хутро і шиє з нього одяг, головні убори тощо. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (І.  Словник української мови у 20 томах
5. кушнір — ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Р заст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту — з телячих (А.  Словник синонімів української мови
6. кушнір — Кушні́р, -ні́ра́; -ні́ри́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)