Кушнір —
Кушні́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
кушнір —
[кушн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -ри, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
кушнір —
-а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кушнір —
КУШНІ́Р, а́, ч. Фахівець, що вичиняє хутро і шиє з нього одяг, головні убори тощо. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (І.
Словник української мови у 20 томах
кушнір —
ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Р заст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту — з телячих (А.
Словник синонімів української мови
кушнір —
КУШНІ́Р, а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах