куштування
КУШТУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. куштува́ти.
– Скільки літ на білому світі прожив, а ще не випив ніде нічого, саме куштування та лизькання (П. Загребельний);
Серед горе-колег вже лунали хмільні пропозиції щодо куштування тюленячого м'яса та продажу місцевим кушнірам цінної шкіри (І. Роздобудько);
Самі застілля перетворювалися на гурманські оргії куштування страв із дефіцитних продуктів (Н. Сняданко).
Словник української мови (СУМ-20)