куштування

КУШТУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. куштува́ти.

– Скільки літ на білому світі прожив, а ще не випив ніде нічого, саме куштування та лизькання (П. Загребельний);

Серед горе-колег вже лунали хмільні пропозиції щодо куштування тюленячого м'яса та продажу місцевим кушнірам цінної шкіри (І. Роздобудько);

Самі застілля перетворювалися на гурманські оргії куштування страв із дефіцитних продуктів (Н. Сняданко).