кіднепінг
КІДНЕ́ПІНГ, у, ч.
Викрадення людей, перев. дітей, для одержання грошей, насильницького виконання якихось вимог; кіднап.
– Щоб тобі свободи не бачити!.. Там уже, мабуть, всю міліцію на ноги підняли. Кіднепінг! Викрадення дитини! (В. Нестайко);
Уперше термін “кіднепінг” було використано 1673 року для опису викрадання дітей у рабство в американських колоніях (з наук.-попул. літ.);
З-поміж викрадених – двоє ліванців, один грек та один італієць, даних про громадянство інших трьох жертв кіднепінгу влада Нігерії не наводить (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)