кімнатка

КІМНА́ТКА, и, ж.

Зменш. до кімна́та.

Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (М. Коцюбинський);

У кімнатці стривожена стоїть Оксана біля вікна (А. Головко);

Кімнатка в бідної вдови робітника цементного заводу завширшки у шість кроків, завдовжки у вісім... (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. кімнатка — кімна́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кімнатка — див. кімната  Словник синонімів Вусика
3. кімнатка — [к'імнатка] -ткие, д. і м. -ац':і, р. мн. -ток  Орфоепічний словник української мови
4. кімнатка — -и, ж. Зменш. до кімната.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кімнатка — КІМНА́ТКА, и, ж. Зменш. до кімна́та. Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39); У кімнатці стривожена стоїть Оксана біля вікна (Головко, І, 1957, 429).  Словник української мови в 11 томах
6. кімнатка — Кімната, -ти ж. Въ малорусскихъ хатѣ, домѣ — небольшая комнатка, отгороженная въ большой общей комнатѣ; служить обыкновенно спальней. Вас. 195. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Мет. 53. Поставлю хату і кімнату. Шевч.  Словник української мови Грінченка