кіно

КІНО́, невідм., с.

1. Кінематографія, кіномистецтво.

Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (О. Довженко);

Яновський разом з Олександром Довженком стояв біля самих витоків зародження українського кіно (О. Гончар);

* Образно. Райдуга – те саме “небесне кіно”. Краплі посилають нам різні відбиті кольорові промінчики (з наук.-попул. літ.).

2. розм. Те саме, що кінофі́льм.

– Галоп я прекрасно знаю, бачив його кілька разів у кіно (В. Владко);

– Зараз буде цікаве кіно! (В. Кожелянко).

3. розм. Те саме, що кінотеа́тр.

Злочину не було викрито доти, доки невістка не прибігла на умовлене місце коло кіно і не знайшла там ні свекра, ні сина (Ю. Яновський);

Понад місяць він забуває про сон та їжу, не відвідує кіно, не читає газет (М. Дашкієв);

Коли й справді вибирався [Бумблякевич] до театру чи до кіно, то потім .. довго обговорював із нею [Мальвою] побачене і навіть сперечався (Ю. Винничук).

(1) Німе́ кіно́ <�Німи́й фільм>:

а) (тільки Німе́ кіно́) загальноприйняте позначення кінематографа в перші десятиліття його історії, коли фільми виходили на екрани без синхронно записаного звуку.

Режисери, оператори і художники [італійського кіно] вміло користуються культурною спадщиною німого кіно, пам'ятаючи могутню силу його зображальних засобів (О. Довженко);

* У порівн. Все це було, як в німому кіно: безгучна чорно-біла панорама, де чорна дорога, біле поле – і чорний перелісок (Л. Кононович);

б) неозвучений фільм.

Довгий час, щоб оживити сеанси німого кіно, демонстрування фільмів супроводжувала гра на роялі (Б. Антоненко-Давидович);

У звуковому фільмі змінювалася функція музики, яка з простої ілюстрації до німого фільму перетворювалася на органічний компонент його образної структури (із журн.);

(2) Широкоекра́нне кіно́ – спосіб знімання й демонстрування кінофільмів зі збільшеним полем зору (на широкому екрані), що наближає сприймання зображуваного до умов реального бачення.

Перший час, коли ставилось питання про впровадження у нас широкоекранного кіно, ми говорили про те, що широкий екран нелегко використати.., що все це значно ускладнює завдання режисерів-постановників (О. Довженко);

Ще більше наближення зображення і звуку до справжніх створюється в новому виді широкоекранного кіно, яке стало відомим під назвою “панорамне кіно” (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. кіно — кіно́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кіно — Кінематографія, кіномистецтво; (фільм) картина, кінокартина, кінофільм; (приміщення) кінотеатр, зст. кінематограф.  Словник синонімів Караванського
3. кіно — невідм., с. 1》 Кінематографія, кіномистецтво. 2》 розм. Те саме, що кінофільм. 3》 розм. Те саме, що кінотеатр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кіно — кі́но́ 1. кінотеатр (м, ср, ст): – Це не має значення. В мене теж ніхто не трясся, а я, приміром, як є в кіні або в театрі, завжди трясу ногою. – Але мені це неприємно. Може, хто-небудь подумати, що боюся. – Ніхто не подумає. Трясися спокійно далі!...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кіно — А, с. 1. Смішна, кумедна ситуація. 2. Дивна, вражаюча, непередбачувана ситуація. Який жах! Це ж може дах поїхати! Ну, кіно! (А. Дністровий). ◇ Кіно і німці.  Словник сучасного українського сленгу
6. кіно — КІНОМИСТЕ́ЦТВО, КІНО́, КІНЕМАТОГРА́ФІЯ, КІНЕМАТО́ГРАФ рідко; ЕКРА́Н звичайно із сл. зірка. Творче співробітництво письменників і кінематографістів — винятково важливий фактор розвитку кіномистецтва (О.  Словник синонімів української мови
7. кіно — Кіно́, -на́, -ну́, -но́м, в кіні́; кіна́, кін  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кіно — КІНО́, невідм., с. 1. Кінематографія, кіномистецтво. Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (Довж.  Словник української мови в 11 томах