кіот
КІО́Т, а, ч., церк.
Складана рама або шафка зі скляними дверцями для ікон; божник.
В кутньому вуглі стояв кіот з образами в срібних позолочених шатах (О. Стороженко);
Постояв [Сірко] перед кіотом, прочитав “Вірую” і повернувся назад у горницю (Ю. Мушкетик);
Шоломи, мечі, кольчуги, стрій на груди і на плечі; Як ті мощі у кіотах, так лежать в скриньках ці речі (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Словник української мови (СУМ-20)