кіот
КІО́Т, а, ч., церк. Складана рама або шафка зі скляними дверцями для ікон; божник.
Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко! Ти спиш в кіоті (Шевч., II, 1963, 298);
Чорнокнижний неуважно, за звичкою перехрестився на розкішний, з червоного дерева кіот (Стельмах, Хліб.., 1959, 458).
Словник української мови (СУМ-11)