Словник української мови у 20 томах

кістлявий

КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е.

1. Худий, з випнутими кістками.

В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Г. Квітка-Основ'яненко);

На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Панас Мирний);

Гетьман .. був ще не старий, високий і сильний чоловік з чорнявим, сухим і кістлявим лицем (М. Грушевський);

Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (О. Гончар);

Її [княгині] кістляві жовті пальці, схожі на варені курячі лапки, вкриті лусочками сухої лискучої шкіри, .. – ці пальці не знають милосердя... (Ю. Андрухович).

2. у знач. ім. кістля́ва, вої, ж., перен., фам. Про смерть.

Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (С. Крижанівський);

Чого тільки не пережив я після розлуки з тобою, а все-таки кістлява не зачепила мене (О. Бердник).

3. Те саме, що кости́стий 3.

Кістлява риба.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кістлявий — кістля́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. кістлявий — КІСТЛЯВИЙ – КОСТИСТИЙ – КІСТЯНИЙ Кістлявий. Худий, з випнутими кістками: кістлява людина, кістляві плечі. Під іконами лежав Томаш, довгий, кістлявий і жовтий, з запалими очима і загостреним носом (З.Тулуб). Костистий.  Літературне слововживання
  3. кістлявий — Кістявий, кіщавий, кощавий, д. кошелявий, р. костистий.  Словник синонімів Караванського
  4. кістлявий — див. худий  Словник синонімів Вусика
  5. кістлявий — [к'іст'л’авией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
  6. кістлявий — -а, -е. 1》 Худий, з випнутими кістками. 2》 у знач. ім. кістлява, -вої, ж., перен., фам. Про смерть. 3》 Те саме, що костистий 3). Кістлява риба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кістлявий — КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами).  Словник синонімів української мови
  8. кістлявий — Кістля́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кістлявий — КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е. 1. Худий, з випнутими кістками. На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Сл. Гр.); В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
  10. кістлявий — Кістлявий, -а, -е Костлявый. Хто тілько кістлявим пальцем проштрикує у носі ямки, замість табаки. Кв. І. 243. На кістлявих її плечіх сіріє сорочка. Мир. Пов. І. 121.  Словник української мови Грінченка