кістлявий
КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е.
1. Худий, з випнутими кістками.
На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Сл. Гр.);
В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Кв.-Осн., II, 1956, 190);
Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (Гончар, Таврія.., 1957, 421);
*Образно. Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти.. кістлявої примари голоду (Цюпа, Україна.., 1960, 55).
2. у знач. ім. кістля́ва, вої, ж., перен., фам. Про смерть.
Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (Криж., Срібне весілля, 1957, 23).
3. Те саме, що кости́стий 3.
Кістлява риба.
Словник української мови (СУМ-11)