Словник української мови у 20 томах

кісточка

КІ́СТОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до кі́стка 1, 2, 4.

Дивлюся, од курчати тільки кісточки валяються під столом (І. Нечуй-Левицький);

Не бояться природознавці на підставі однієї кісточки відреставрувати цілий організм вимерлих тварин (С. Єфремов);

Долі валялись лушпайки з огірків, кісточки з риби, стояли калюжі пива; круг столів сиділи п'яні, спітнілі, червоні лиця; смерділо потом, чобітьми, махоркою (В. Винниченко);

– Може ж, його розтерзала вовча зграя і кісточок не знайдемо (А. Шиян);

Айт неквапно припасовує крихітний навушник до кісточки за вухом, натискує на кнопку приймача в потайній кишені під пахвою (М. Дашкієв);

Забрали ж тебе, забрали... Куди тебе завезли? Ще живий чи вже й кісточки твої зітліли? (Є. Гуцало);

Гладкий Хіппі .. нервово склав руки на грудях і час від часу покусував кісточки пальців (Любко Дереш);

Він устигав накидати довкола вази не один недогризок і не одну сливову кісточку (Валерій Шевчук).

2. Зчленування кісток гомілки з кістками стопи, випнуте по боках ноги, а також місце їхнього зчленування; щиколотка.

Ноги грузли в землю аж по самісінькі кісточки (О. Стороженко);

Бурки порвалися вже зовсім, і ноги в ступні були босі, лише халявки від бурок прикривали ноги вище кісточок (І. Багряний);

Опустив [Франц] обережно, щоб не стукнути, на підлогу спочатку худезні, як патики, обтягнуті сухою шкірою ноги, потім безвладну голову на тонкій шиї й, узявшись за кісточки ніг, поволік тіло через прохід між тапчанами (Б. Антоненко-Давидович);

Терезка не пішла в хату, вона стояла в садку по кісточки в снігу (М. Томчаній);

Колись опанча, або японча, була поширена по всій Україні.., тепер вона .. затрималася лише на Поділлі. Це довга, аж по кісточки, свита з каптуром (О. Воропай).

3. перев. мн. Те саме, що кість 2.

На сусідніх вулицях відлунювали удари кісточками доміно об дубові столи (М. Руденко);

Мальцев виймає з кишені скриньку з мініатюрним доміно і висипає кісточки на стіл (Я. Галан);

Для дядька Ягора доміно не існує.., а Єльці чомусь до вподоби гравецький азарт, отой міцний перестук кісточок під ліхтарним стовпом (О. Гончар).

4. заст. Кулька рахівниці; кружальце.

Шеф тряс нею [рахівницею] в повітрі, кісточки торохтіли, як горіхи в залізному коробку (А. Хижняк);

Василько з радістю кинувся допомагати батькові і за хвилину хвацько вицокував кісточками рахівниці (І. Цюпа);

Вона [рахівниця] завжди красувалася в нього на столі. Бесідуючи з працівником редакції, товариш Сукач досить вправно клацав кісточками, що милозвучно крутилися на мідних дротинках (П. Запаренко).

5. Гнучка пластинка з китового вуса, металу і т. ін., яку вшивають у корсет, плаття.

Нижня білизна для огрядних жінок повинна бути з кісточками, завдяки яким вона краще тримає форму (із журн.);

Бюстгальтери з жорсткої тканини, та ще й зі вставленими кісточками, можуть спричиняти подразнення шкіри (з газ.).

6. Насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин.

Ганна Сильвестрівна виколупувала шпилькою кісточки з вишень (І. Сенченко);

Вертаючися через бур'янисті садиби, хлопець почав збирати старі кісточки з ягід (В. Барка);

Одного разу заробив [Ясько] собі черешні. Сів під Ратушею і їсть разом з кісточками (Ю. Винничук);

Насіння кістянок захищене внутрішнім кам'янистим шаром оплодня – кісточкою (з навч. літ.).

◇ [І] кісточо́к чиїх не зібра́ти (позбира́ти) див. збира́ти;

Перебира́ти (розбира́ти) / перебра́ти (розібра́ти) по кісточка́х ([усі́] кісточки́, [усі́] жи́лочки) див. перебира́ти;

Перемива́ти (ми́ти, переме́лювати, перетира́ти і т. ін.) / переми́ти (перемоло́ти, перете́рти і т. ін.) [усі́] кісточки́ (кістки́) див. перемива́ти;

Промо́клий до кісто́к (кісточо́к, ни́тки, ни́точки) див. промо́клий;

Розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́, кісточки́) див. розмина́ти;

(1) [Тро́хи не] по кісточки́:

а) (чого) дуже багато.

В хаті було сміття трохи не по кісточки (І. Нечуй-Левицький);

б) дуже мілко.

– Та де ж глибоко, коли тут по кісточки? (Остап Вишня);

Грузнучи по кісточки в теплому рипучому піску, він [Сергій] мало не падав (І. Білик);

Відчув, як ноги вгрузають у тряске болото – по кісточки, по коліна, до пояса... (В. Шкляр).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кісточка — кі́сточка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кі́сточки  Орфографічний словник української мови
  2. кісточка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до кістка 1), 2). 2》 Зчленування кісток голінки з кістками стопи, випнуте по боках ноги; щиколотка. 3》 перев. мн. Гральні кубики або пластинки (з кості чи іншого матеріалу), на гранях яких вирізано цифри, вічка. 4》 заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кісточка — і кісто́к (свої́х) не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає (Гончар) кулака (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
  4. кісточка — КІ́СТОЧКА (насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин), КАМІНЕ́ЦЬ. КІ́СТОЧКА (зчленування кісток голінки з кістками стопи), ЩИ́КОЛОТКА, ЩИ́КОЛОТОК, ЩИ́КОЛОДКА діал. Ноги грузли в землю аж по самісінькі кісточки (О.  Словник синонімів української мови
  5. кісточка — КІ́СТОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до кі́стка 1, 2. Дивлюся, од курчати тільки кісточки валяються під столом (Н.-Лев., II, 1956, 20); — Може ж, його розтерзала вовча зграя і кісточок не знайдемо (Шиян, Баланда, 1957, 15).  Словник української мови в 11 томах
  6. кісточка — Кісточка, -ки ж. ум. отъ кістка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. І. 22.  Словник української мови Грінченка