кіт-воркіт

КІТ-ВОРКІ́Т, кота́-воркота́, ч., фольк.

Ласкава назва кота.

Ой на кота-воркота, На дитину – дрімота! Ой на кота – все лихо. Ти, дитино, – спи тихо (з народної пісні);

Ой кіт-воркіт Та з віконця скік, А з віконця додолу, У зелену діброву (з народної пісні);

Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (А. Малишко);

* У порівн. Здоровенний, важкий, він [Михайлик] ступав напрочуд легко, як величезний кіт-воркіт (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. кіт-воркіт — кіт-воркі́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кіт-воркіт — кота-воркота, ч. Воркітливий кіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кіт-воркіт — Кіт-воркі́т, кота́-воркота́; -ти́-воркоти́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кіт-воркіт — КІТ-ВОРКІ́Т, кота́-воркота́, ч., фольк. Ласкава назва кота. Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365); *У порівн. Здоровенний, важкий, він [Михайлик] ступав напрочуд легко, як величезний кіт-воркіт (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 13).  Словник української мови в 11 томах