1. Словник української мови у 20 томах

кіт-воркіт

КІТ-ВОРКІ́Т, кота́-воркота́, ч., фольк.

Ласкава назва кота.

Ой на кота-воркота, На дитину – дрімота! Ой на кота – все лихо. Ти, дитино, – спи тихо (з народної пісні);

Ой кіт-воркіт Та з віконця скік, А з віконця додолу, У зелену діброву (з народної пісні);

Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (А. Малишко);

* У порівн. Здоровенний, важкий, він [Михайлик] ступав напрочуд легко, як величезний кіт-воркіт (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіт-воркіт — кіт-воркі́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кіт-воркіт — кота-воркота, ч. Воркітливий кіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кіт-воркіт — Кіт-воркі́т, кота́-воркота́; -ти́-воркоти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кіт-воркіт — КІТ-ВОРКІ́Т, кота́-воркота́, ч., фольк. Ласкава назва кота. Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365); *У порівн. Здоровенний, важкий, він [Михайлик] ступав напрочуд легко, як величезний кіт-воркіт (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 13). Словник української мови в 11 томах