кіт-воркіт
КІТ-ВОРКІ́Т, кота́-воркота́, ч., фольк. Ласкава назва кота.
Кіт-воркіт біля воріт Чеше лапкою живіт (Мал., І, 1956, 365);
*У порівн. Здоровенний, важкий, він [Михайлик] ступав напрочуд легко, як величезний кіт-воркіт (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіт-воркіт — кіт-воркі́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кіт-воркіт — кота-воркота, ч. Воркітливий кіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіт-воркіт — КІТ-ВОРКІ́Т, кота́-воркота́, ч., фольк. Ласкава назва кота. Ой на кота-воркота, На дитину – дрімота! Ой на кота – все лихо. Ти, дитино, – спи тихо (з народної пісні); Ой кіт-воркіт Та з віконця скік, А з віконця додолу... Словник української мови у 20 томах
- кіт-воркіт — Кіт-воркі́т, кота́-воркота́; -ти́-воркоти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)