лабузиння

ЛАБУЗИ́ННЯ, я, с., збірн., діал.

Те саме, що лабу́ззя.

Щільні зарості лабузиння, що сягали зросту людини, різко закінчилися (із журн.);

Степану дуже хочеться вірити, що це непрохане лабузиння колись таки зникне, бо ж хіба можна отак, по-варварському, ставитися до землі (з газ.);

* У порівн. Волочив [Семен], по дорозі ногами, мов мокрим лабузинням по стерні (П. Козланюк);

// перен. Заплутана життєва ситуація.

Найкращий спосіб виплутатись з лабузиння – це усвідомити реальність (із журн.).

Значення в інших словниках

1. лабузиння — лабузи́ння іменник середнього роду бур'ян діал.  Орфографічний словник української мови
2. лабузиння — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. лабузиння — див. лабуззя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лабузиння — БУР'Я́Н, ПЛЕ́ВЕЛИ мн., книжн., заст., ХО́ПТА діал., ЛА́БУЗ діал., ЛАБУЗИ́ННЯ діал. А може, бур'ян не розрісся, може, ще можна виполоть хопту (М. Коцюбинський); Жовтаве суцільне поле льону міцно трималося, заглушувало непрохану зелень плевел (І. Ле).  Словник синонімів української мови
5. лабузиння — Лабузи́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лабузиння — ЛАБУЗИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Бур’ян. *У порівн. Волочив [Семен], по дорозі ногами, мов мокрим лабузинням по стерні (Козл., На переломі, 1947, 35).  Словник української мови в 11 томах