лабіринтодонти
ЛАБІРИНТОДО́НТИ, ів, мн. (одн. лабіринтодо́нт, а, ч.), палеонт.
Найбільш поширений надряд викопних земноводних палеозойської і мезозойської ери із відносно великим черепом, подібних на крокодилів або на саламандр.
Викопні земноводяні з групи лабіринтодонтів відомі з палеозою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)