лабіринтодонти
ЛАБІРИНТОДО́НТИ, ів, мн. (одн. лабіринтодо́нт, а, ч.), палеонт.
Найбільш поширений надряд викопних земноводних палеозойської і мезозойської ери із відносно великим черепом, подібних на крокодилів або на саламандр.
Викопні земноводяні з групи лабіринтодонтів відомі з палеозою (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лабіринтодонти — -ів, мн. Надряд вимерлих земноводних, що жили з пізнього девону до пізнього тріасу. Великий тлумачний словник сучасної мови