лавиця

ЛА́ВИЦЯ, і, ж., діал.

Лава (див. ла́ва¹).

Від припічка до лавиці розсипана монька, яка ж тото у Василя хорошая донька (з народної пісні);

Якимиха, побачивши гостей, кинулася по хаті: постирала лавицю й попросила сідати (Н. Кобринська);

На чисто вимитих лавицях стояли відра з холодною водою (О. Гончар);

У кутку стояла лавиця, то я додибав до неї і сів, й заснув уже насправжки (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. лавиця — ла́виця іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. лавиця — див. лава  Словник синонімів Вусика
3. лавиця — -і, ж., діал. Лава (див. лава I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лавиця — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л.  Словник синонімів української мови
5. лавиця — ЛА́ВИЦЯ, і, ж., діал. Лава ( див. ла́ва¹). Якимиха, побачивши гостей, кинулася по хаті: постирала лавицю й попросила сідати (Кобр., Вибр., 1954, 57); На чисто вимитих лавицях стояли відра з холодною водою (Гончар, III, 1959, 423).  Словник української мови в 11 томах