лавиця
ЛА́ВИЦЯ, і, ж., діал. Лава ( див. ла́ва¹).
Якимиха, побачивши гостей, кинулася по хаті: постирала лавицю й попросила сідати (Кобр., Вибр., 1954, 57);
На чисто вимитих лавицях стояли відра з холодною водою (Гончар, III, 1959, 423).
Словник української мови (СУМ-11)