лавник

ЛА́ВНИК, а, ч., іст.

Член лави (див. ла́ва² 4).

Серпанка був цехмістром, міським лавником і ктитором в церкві (А. Чайковський);

– Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. лавник — ла́вник іменник чоловічого роду, істота член установи іст.  Орфографічний словник української мови
2. лавник — -а, ч., іст. В Україні за середньовіччя – член міського суду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лавник — ЛА́ВНИК, а, ч., іст. Член лави ( див. ла́ва² 4). — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176).  Словник української мови в 11 томах
4. лавник — Лавник, -ка м. 1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1. 2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.  Словник української мови Грінченка