лагода
ЛА́ГОДА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що зла́года.
Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (М. Коцюбинський);
Все мало скінчитись лагодою, як про те і мріяв Ярополк (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. Те саме, що ла́гідність.
Іду помарить край ставка, Де лагода та сяєво блакиті (М. Старицький);
Навкруги такий достиглий спокій, Така в усьому лагода розлита (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)