лагода
ЛА́ГОДА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що зла́года.
Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (Коцюб., І, 1955, 465).
2. Те саме, що ла́гідність.
Іду помарить край ставка, Де лагода та сяєво блакиті (Стар., Поет. тв., 1958, 200);
Навкруги такий достиглий спокій. Така в усьому лагода розлита (Вирган, В розп. літа, 1959, 212).
Словник української мови (СУМ-11)