лагодження
ЛА́ГОДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ла́годити 1.
Він запросив мене до хати й повів у невеличку кімнату, де був розкладений інструмент для лагодження взуття (Сміл., Сашко, 1954, 158);
Остап взяв у колгоспі й привіз орішини, але до лагодження [хлівця] не брався (Кочура, Родина.., 1962, 191).
Словник української мови (СУМ-11)