лагоминець
ЛАГОМИ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко.
Те саме, що ласу́н.
І ті були там лагоминці, піддурювали що дівок (І. Котляревський);
Лагоминець, ласун, у зажерності хтивій волю плоті чинив, слугував їй, як міг (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)