лагідніти
ЛАГІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Ставати лагідним.
– Дай ми [мені] спокій, Маню! – відказав Симон, лагідніючи (І. Франко);
Мороз і стужа лагідніли, сніг іще хіба несподівано й рідко навертався (О. Кобилянська);
Володько помітно лагіднів (У. Самчук);
Обличчя .. лагідніло й набирало виразу старої дитини, якій сниться якийсь химерний сон (Б. Лепкий);
Терентій мовби лагіднів у праці (Б. Харчук);
* Образно. Темрява поступово лагідніла й відступала (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)