ладанниця
ЛА́ДАННИЦЯ, і, ж.
Спеціальна металева посудина, признач. для зберігання чи запалювання в ній ладану або інших ароматичних речовин під час богослужіння.
За четвертим заходом було освячено і внесено в церкву хрести, посуд, священні книги. Несено .. підноси, кадильниці й ладанниці, хрести великі й малі, все з золота й срібла, прикрашене самоцвітами й емаллю (П. Загребельний);
Під час богослужіння, щоб заповнити кадило ладаном, диякон і архідиякон, на малому і великому виході, підносить ладанницю ієрею (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)