ладівниця
ЛАДІВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.
Те саме, що патронта́ш.
На Олексі блищала позолочена ладівниця (Г. Хоткевич);
Через плече в мене висіла дубельтівка, а на паску – ладівниця з кількома набоями (Олесь Досвітній);
Відпочивши трохи, я підвівся, поправив на собі ладівницю і знов помандрував по курній дорозі (М. Хвильовий);
Обличчя в Чубенкових бійців були зосереджені й уважні, .. вони діловито мацали й розстібали ладівниці (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)