лазун
ЛАЗУ́Н, а, ч., діал.
1. Той, хто добре лазить по деревах, скелях і т. ін.
У скелелазному таборі на Довбушах інструктори та досвідчені лазуни також не втрачали часу даремно і працювали над своїми проектами (з газ.).
2. Те саме, що бродя́га.
Проміж жінок шугав .. Єюльфів чура, простоволосий, кутав лице в обі долоні .., та якась бистроока з підгороддя налетіла бурею, за рукав його, зраділа аж тепер вічним лазуном: –Курей тобі, німото, а? Селами красти сновигаєш? (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)