лазурит
ЛАЗУРИ́Т, у, ч.
1. Мінерал класу силікатів темно-синього кольору, з якого виготовляють різні прикраси, дрібні вироби.
А Марк уже тримав перед нею золотий стилос із вправленим у нього лазуритом... (Н. Королева);
Там торгували дорогоцінним камінням, фарбами та благовонними. Здалеку бачив блакитний цейлонський сапфір, бачив бірюзу афганську та лазурит, яспис і онікс, агат і халцедон (Ю. Логвин);
// Відтінок темно-синього кольору.
Те, що було перед Юрком, щомиті міняло свою форму, воно дрижало і коливалося, то прозоре, наче серпанок, то темно-синє, мов лазурит (А. Дімаров);
Попереду над блакиттю іскристого простору – тонка біла смуга берега, смарагдово-сині далекі пагорби і ще далеко-далі сині, лазуритові верхи гір (Ю. Логвин).
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
Ліда повкидала до оксамитової торбинки прикраси, раптом заметушилася, дістала сережки з лазуритом (Люко Дашвар);
У Вавилоні й Древньому Єгипті лазурит уважався одним з найбільш коштовних каменів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)