лазур

ЛАЗУ́Р, і, ж., рідше у, ч.

1. поет. Яскраво-синій колір; блакить.

Чисте небо усміхалося своїм нескінченним лазуром до темної зелені борів (І. Франко);

Пливуть в лазурі ночі струмочки пахощів від прив'ялих гірських трав, кипарисів та вкритих тінню троянд (Н. Королева);

Як лежати влітку горілиць у траві, то небо видається празничним океаном, що його зверху видно. Лазур у нього прозора–прозора: от–от зазвучить! (В. Барка).

2. Фарба такого кольору.

Узяти фарб, що Толя приніс їх тиждень тому, бо Майка надумала наново побілену піч маками уквітчати, заколотити лазурі, й от тобі не стеля – небеса (Люко Дашвар).

△ (1) Берлі́нська лазу́р – мінеральний пігмент синього кольору, що застосовують для виготовлення малярних і друкарських фарб, лаків і т. ін.

Позитиви забарвлюються в синій колір солями заліза внаслідок утворення берлінської лазурі (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. лазур — лазу́р іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. лазур — -і, ж., рідко -у, ч. 1》 поет. Яскраво-синій колір; блакить. 2》 Фарба такого кольору. Берлінська лазур — мінеральний пігмент синього кольору, що застосовується для виготовлення малярних і друкарських фарб, лаків тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лазур — БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці..  Словник синонімів української мови
4. лазур — ЛАЗУ́Р, і, ж., рідко у, ч. 1. поет. Яскраво-синій колір; блакить. Чисте небо усміхалося своїм нескінченним лазуром до темної зелені борів (Фр.  Словник української мови в 11 томах