лазур
ЛАЗУ́Р, і, ж., рідко у, ч.
1. поет. Яскраво-синій колір; блакить.
Чисте небо усміхалося своїм нескінченним лазуром до темної зелені борів (Фр., VIII, 1952, 159);
Як чудово було б узяти вантаж десь далеко на півночі і привезти його в незнайоме південне місто, осяяне сонцем і морською лазур’ю (Літ. Укр., 28.XII 1962, 2).
2. Фарба такого кольору.
∆ Берлі́нська лазу́р — мінеральний пігмент синього кольору, що застосовується для виготовлення малярних і друкарських фарб, лаків тощо.
Позитиви забарвлюються в синій колір солями заліза внаслідок утворення берлінської лазурі (Довідник фот., 1959, 180).
Словник української мови (СУМ-11)