лазур
ЛАЗУ́Р, і, ж., рідко у, ч.
1. поет. Яскраво-синій колір; блакить.
Чисте небо усміхалося своїм нескінченним лазуром до темної зелені борів (Фр., VIII, 1952, 159);
Як чудово було б узяти вантаж десь далеко на півночі і привезти його в незнайоме південне місто, осяяне сонцем і морською лазур’ю (Літ. Укр., 28.XII 1962, 2).
2. Фарба такого кольору.
∆ Берлі́нська лазу́р — мінеральний пігмент синього кольору, що застосовується для виготовлення малярних і друкарських фарб, лаків тощо.
Позитиви забарвлюються в синій колір солями заліза внаслідок утворення берлінської лазурі (Довідник фот., 1959, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лазур — лазу́р іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- лазур — -і, ж., рідко -у, ч. 1》 поет. Яскраво-синій колір; блакить. 2》 Фарба такого кольору. Берлінська лазур — мінеральний пігмент синього кольору, що застосовується для виготовлення малярних і друкарських фарб, лаків тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лазур — ЛАЗУ́Р, і, ж., рідше у, ч. 1. поет. Яскраво-синій колір; блакить. Чисте небо усміхалося своїм нескінченним лазуром до темної зелені борів (І. Словник української мови у 20 томах
- лазур — БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці.. Словник синонімів української мови