лазур

ЛАЗУ́Р, і, ж., рідше у, ч.

1. поет. Яскраво-синій колір; блакить.

Чисте небо усміхалося своїм нескінченним лазуром до темної зелені борів (І. Франко);

Пливуть в лазурі ночі струмочки пахощів від прив'ялих гірських трав, кипарисів та вкритих тінню троянд (Н. Королева);

Як лежати влітку горілиць у траві, то небо видається празничним океаном, що його зверху видно. Лазур у нього прозора–прозора: от–от зазвучить! (В. Барка).

2. Фарба такого кольору.

Узяти фарб, що Толя приніс їх тиждень тому, бо Майка надумала наново побілену піч маками уквітчати, заколотити лазурі, й от тобі не стеля – небеса (Люко Дашвар).

△ (1) Берлі́нська лазу́р – мінеральний пігмент синього кольору, що застосовують для виготовлення малярних і друкарських фарб, лаків і т. ін.

Позитиви забарвлюються в синій колір солями заліза внаслідок утворення берлінської лазурі (з наук. літ.).