лазурний
ЛАЗУ́РНИЙ, а, е, поет.
Те саме, що лазу́ро́вий.
Які церкви в лазурних небесах Здіймаються у золотих узорах (І. Кочерга);
Морем лазурним цвіте степ колективний без меж... (В. Сосюра);
Протискаємося на заповнене рухом побережжя з великим простором лазурної води, рухом човнів, вітрильників, барвінням котеджів, перламутром далекого обрію. (У. Самчук);
В небі була лазурна непорушність, ніби його створено і сказано: світися над радістю тіла, як і радістю духа (В. Барка);
Сідало сонце – класично червоне, і жовті хризантеми стали рожевими, і жарко спалахнули малинові мальви впереміш з лазурним крученим павичем (І. Жиленко).
Словник української мови (СУМ-20)