лайка
ЛА́ЙКА¹, и, ж.
1. Те саме, що ла́яння.
Не платіть злом за зло або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– Не лай дурнів, Іване, На біса та лайка? (П. Гулак-Артемовський);
Поступово починається лайка (О. Довженко).
2. Слово або вираз лайливого характеру; нецензурне слово.
З моїх уст готові зірватись грубі слова лайки, і я говорю їх, говорю уголос, і сам лякаюсь свого голосу (М. Коцюбинський);
Здається, він всі слова людської мови забув, окрім лайки та окрику “Пішов!” (О. Гончар);
Для мене, полiтичного схимника, це слово з їхнiх уст звучало лайкою (Р. Андріяшик);
Музиканти виникали то з інструментами, то без них, то в обдертих кімнатах якоїсь покинутої вілли, то на сходах розваленого костелу, то під розписаним англомовними лайками середньовічним муром (Ю. Андрухович).
(1) Стає́нна ла́йка – груба, непристойна лайка.
Злість його душить. Грима дверима, перекидає стільці і хоче так крикнуть, щоб по всіх хатах заскакала стаєнна лайка (М. Коцюбинський).
ЛА́ЙКА², и, ж.
Сорт м'якої шкіри.
За ними [чобітьми] з'явилися жіночі черевики на високих елегантно вигнутих підборах з лайки тілесного кольору (З. Тулуб).
ЛА́ЙКА³, и, ж.
Порода мисливських і сторожових собак.
Лайки – це мисливські собаки, що допомагають мисливцям полювати в північних лісах, у тайзі (Остап Вишня);
Вожата розказувала про тайгу, де водяться ведмеді, лисиці, білки, соболь. Розповіла, як сибіряки полюють за білкою на лижах із собакою лайкою (О. Донченко);
А ось біжить “трійка”: два чорні песики, видно, вже старші, і один маленький .. Всі три із породи місцевих лайок (В. Гжицький);
Лайки оскалювались, радісно потягуючись на передніх лапах (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)