лайка

ЛА́ЙКА¹, и, ж.

1. Те саме, що ла́яння.

Не платіть злом за зло або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Не лай дурнів, Іване, На біса та лайка? (П. Гулак-Артемовський);

Поступово починається лайка (О. Довженко).

2. Слово або вираз лайливого характеру; нецензурне слово.

З моїх уст готові зірватись грубі слова лайки, і я говорю їх, говорю уголос, і сам лякаюсь свого голосу (М. Коцюбинський);

Здається, він всі слова людської мови забув, окрім лайки та окрику “Пішов!” (О. Гончар);

Для мене, полiтичного схимника, це слово з їхнiх уст звучало лайкою (Р. Андріяшик);

Музиканти виникали то з інструментами, то без них, то в обдертих кімнатах якоїсь покинутої вілли, то на сходах розваленого костелу, то під розписаним англомовними лайками середньовічним муром (Ю. Андрухович).

(1) Стає́нна ла́йка – груба, непристойна лайка.

Злість його душить. Грима дверима, перекидає стільці і хоче так крикнуть, щоб по всіх хатах заскакала стаєнна лайка (М. Коцюбинський).

ЛА́ЙКА², и, ж.

Сорт м'якої шкіри.

За ними [чобітьми] з'явилися жіночі черевики на високих елегантно вигнутих підборах з лайки тілесного кольору (З. Тулуб).

ЛА́ЙКА³, и, ж.

Порода мисливських і сторожових собак.

Лайки – це мисливські собаки, що допомагають мисливцям полювати в північних лісах, у тайзі (Остап Вишня);

Вожата розказувала про тайгу, де водяться ведмеді, лисиці, білки, соболь. Розповіла, як сибіряки полюють за білкою на лижах із собакою лайкою (О. Донченко);

А ось біжить “трійка”: два чорні песики, видно, вже старші, і один маленький .. Всі три із породи місцевих лайок (В. Гжицький);

Лайки оскалювались, радісно потягуючись на передніх лапах (Є. Пашковський).