лакей
ЛАКЕ́Й, я, ч.
1. Слуга у панів або при ресторані, готелі.
I шана кожному не однакова: зараз пан увiходить куди, то лакей пiдбiгає й кланяється, i пальто пановi скидає (Б. Грінченко);
[Оля:] Як його пан не вчив, а доброго лакея з Тараса не виходило (С. Васильченко);
Лакеєві з нічного ресторану П'яненький пан гірчицею обличчя змазав (В. Еллан-Блакитний);
В гімназії пройшла чутка, що він просто колишній лакей з якогось фешенебельного паризького ресторану (Б. Антоненко-Давидович).
2. перен., зневажл. Той, хто підлабузнюється, вислужується перед ким-небудь; підлабузник.
Літературна Україна каструє мою статтю, Україна знущається над віршами. Кожний лакей робить, що йому заманеться (В. Симоненко);
Я так втомився втечею від непорочності душі. Дай мені сили, о Великий, бо сам не відшукаю її поміж лакеями і пристосуванцями, і вміння побачити велич та воздвиження, а не розпад і вмістилище клоаки! (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)