1. Словник української мови у 20 томах

лакей

ЛАКЕ́Й, я, ч.

1. Слуга у панів або при ресторані, готелі.

I шана кожному не однакова: зараз пан увiходить куди, то лакей пiдбiгає й кланяється, i пальто пановi скидає (Б. Грінченко);

[Оля:] Як його пан не вчив, а доброго лакея з Тараса не виходило (С. Васильченко);

Лакеєві з нічного ресторану П'яненький пан гірчицею обличчя змазав (В. Еллан-Блакитний);

В гімназії пройшла чутка, що він просто колишній лакей з якогось фешенебельного паризького ресторану (Б. Антоненко-Давидович).

2. перен., зневажл. Той, хто підлабузнюється, вислужується перед ким-небудь; підлабузник.

Літературна Україна каструє мою статтю, Україна знущається над віршами. Кожний лакей робить, що йому заманеться (В. Симоненко);

Я так втомився втечею від непорочності душі. Дай мені сили, о Великий, бо сам не відшукаю її поміж лакеями і пристосуванцями, і вміння побачити велич та воздвиження, а не розпад і вмістилище клоаки! (С. Процюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лакей — лаке́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лакей — Лакиза, лакуза, слуга; П. підлабузник, прислужник, вислужник, вислугач; ЛЬОКАЙ. Словник синонімів Караванського
  3. лакей — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
  4. лакей — -я, ч. 1》 Слуга у панів або при ресторані, готелі (в поміщицькому та буржуазному побуті). 2》 перен., зневажл. Людина, яка підлабузнюється, вислужується перед ким-небудь; підлабузник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лакей — Послугач, слуга, услужник, див. офіціянт, стюард Словник чужослів Павло Штепа
  6. лакей — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл. Словник синонімів української мови
  7. лакей — Лаке́й, -ке́я, -ке́єві, -ке́єм; -ке́ї, -ке́їв і льо́кай, -кая; -каї, -каїв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лакей — ЛАКЕ́Й, я, ч. 1. Слуга у панів або при ресторані, готелі (в поміщицькому та буржуазному побуті). [Оля:] Як його пан не вчив, а доброго лакея з Тараса не виходило (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. лакей — Лаке́й, -ке́я м. Лакей. Лакеїв гарних і моторних багацько дуже щось було. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка