лак

ЛАК, у, ч.

1. Плівкотворний розчин смол або ефірів целюлози в спирті, скипидарі або олії, яким покривають яку-небудь поверхню для її збереження і блиску.

Лаки різні, скипидар, фарби, дубильні речовини! Все це дає нам ліс (М. Чабанівський);

Спи, кохана, чужа, в домі зрадливому, спи, чекаючи обіцяного дзвінка, спи, уявляючи себе перед дзеркалом, зоря парфумів на лівій долоні, правиця ж вигойдує синюватий, як молода кленова кора, лак на нігтиках, спи... (Є. Пашковський);

* У порівн. Друга верба розчахнулась .. і погналась вгору двома зеленими гніздами з блискучим листом, неначе помазаним лаком (І. Нечуй-Левицький);

// тільки одн. Блискучий застиглий шар цього розчину на поверхні якого-небудь предмета.

Карпо Петрович піднявся з-за столу, похитався на блискучих од лаку чоботях і підійшов до канапи (М. Коцюбинський);

Новий більярд виблискував свіжим лаком (О. Десняк);

Склавши крильця, вони сідають рядочкамий купками, багато їх. Мовби пелюстки квітів на чорнім лакові грязюки (І. Багряний);

* Образно. Залива крізь листя стежку скверу Сонячний жовтогарячий лак (Л. Первомайський);

Нещодавно мені наснився Київ, якийсь барвисто-кольоровий, новісінький, весь укритий немовби лаком чи плівкою (із журн.).

2. також мн., перен. Про вироби з дерева, шкіри і т. ін., поверхня яких вкрита застиглим шаром цього розчину.

Автострада, вигинаючись між полів, вилискує змигками сонця на металі, на лаках та склі, нескінченним своїм блискотінням (О. Гончар).

3. перен. Про зовнішній блиск.

Бувають такі випадки в історії, коли навіть крізь грубезну шкіру буржуазного лаку продирається в газеті щось зовсім не передбачене й дуже незручне (М. Йогансен);

Вони були розумніші за мене, інтелектуальніші, як тепер кажуть. Весь мій міський лак, усі ваги першого парубка губились у світлі, що струменів з їхніх (якихось дуже живих) очей (В. Дрозд).