лакмус
ЛА́КМУС, у, ч.
1. Рослинна фарба, що в кислому середовищі набуває червоного кольору, а в лужному – синього; використовується як кислотно-основний індикатор.
Кислоти кислі на смак, вони однаково діють на лакмус (з навч. літ.);
// перен. Те, за допомогою чого можна перевірити чи виявити певні показники, характерні ознаки тощо.
Нема такого лакмусу, щоб їх [слова] перевірити. Це потрібно для самої людини (Ю. Мушкетик);
Саме преса найчастіше буває не тільки лакмусом стану суспільства, але й деякою мірою його “лікарем” (з газ.).
2. Те саме, що Ла́кмусовий папі́р (див. папі́р).
Словник української мови (СУМ-20)