лакиза
ЛАКИ́ЗА, ЛАКУ́ЗА, и, ч. і ж., зневажл.
Те саме, що лаке́й.
[Парубок:] Ви обоє панського кодла: твій батько з лакизів, а її з поварів!.. (М. Кропивницький);
У великих присінках – тиск, гармидер: пани вигукували, а лакузи, як ті швигалки вносилися перед ними (Панас Мирний);
Добре, я передам йому, – нарешті схитнувся лакуза й, оминаючи Йосипа, що весь час стовбичив біля дверей, почимчикував у коридор (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)