ламенто
ЛАМЕ́НТО, невідм., с.
1. Музичний твір сумного, скорботного характеру.
В елегійній інструментальній музиці XVII – першої половини XVIII ст. знаходить відображення характерна подібна сфера оперного ламенто – арії страждання, скорботи, благання (з наук. літ.);
* У порівн. П'ятикратно повторене під наголосом “а” в поезії Осипа Мандельштама звучить як музичний ламенто, в захваті якого біль і радість – одне і те ж. (з наук.-попул. літ.).
2. У народному мистецтві – плач, голосіння.
Словник української мови (СУМ-20)