ламентація
ЛАМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., заст.
Скарга, нарікання.
Хоробрий полковник Пулавський .. з іронічною усмішкою вислуховував тепер ламентації ' Кшемуського про невдалий похід та несподіваний напад цілих полчищ гайдамаків і запорожців (М. Старицький);
Іван Семенович підхоплював те спочутливе слово і вже в дальших ламентаціях спирався на його, як на непорушний авторитет (С. Єфремов);
Ці ламентації роздратували Марію, бо вона знала ставлення тітки до Опанаса (О. Іваненко);
– Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? – не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)