ландвер
ЛАНДВЕ́Р, у, ч., іст.
Військовозобов'язаний запасу II-ої черги та військові формування в Австро-Угорщині, Пруссії, Німеччині, і Швейцарії XIX – початку XX ст.
За часів III-го Рейху згідно закону 1935-го року до ландверу було віднесено військовозобов'язаних у віці 35-45 років (з наук.-попул. літ.);
Легіон Українських січових стрільців воював у складі австрійського ландверу (із журн.);
Усі піхотні полки ландверу отримали назви від міст, де вони дислокувались (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)