ландскнехт
ЛАНДСКНЕ́ХТ, а, ч.
У Західній Європі XV–XVII ст. – найманий солдат.
Кого тільки тут [у Києві] не було: .. крилаті гусари, кварцяне військо, піхота .. гармаші, шведські й саксонські ландскнехти (З. Тулуб);
// перен. Продажний вояка.
Щось надто дешевими стали під Каховкою ландскнехти її величності Антанти (О. Гончар);
Ландскнехти різали все живе й мертве, стоячи по коліна в крові, невразливі ні для стріл, ні для ядер... (П. Загребельний);
З лівого боку у них залягла польська піхота, з правого баварські ландскнехти (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)