ландрат

ЛАНДРА́Т, а, ч.

1. У Німеччині – особа, яка очолює орган місцевого самоврядування.

Ландрат роздивлявся паспорти дуже уважно (з газ.);

Ландрат Саксонії.

2. У деяких канонах Швейцарії – назва законодавчого органу.

Значення в інших словниках

1. ландрат — ландра́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ландрат — 1. р. -у. Орган управління в деяких кантонах Швейцарії. 2. р. -а: а) виборна особа в ФРН, що очолює районний орган місцевого управління; б) в Росії початку XVIII ст. член дворянської ради при губернаторі, який виконував окремі його доручення.  Літературне слововживання
3. ландрат — -у, ч. 1》 В Росії в 1713-1719 рр. – радник від дворян повіту при губернаторі. 2》 В Німеччині – глава місцевого управління. 3》 В деяких кантонах Швейцарії – законодавчий орган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ландрат — ландра́т (нім. Landrat, від Land – земля і Rat – рада) 1. Орган управління в деяких кантонах Швейцарії. 2. У ФРН виборна особа, що очолює районний орган місцевого управління. 3. В Росії (1713 – 19 рр.) член дворянської ради (колегії) при губернаторі, що виконував його окремі доручення.  Словник іншомовних слів Мельничука