ландрат

ландра́т

-у, ч.

1》 В Росії в 1713-1719 рр. – радник від дворян повіту при губернаторі.

2》 В Німеччині – глава місцевого управління.

3》 В деяких кантонах Швейцарії – законодавчий орган.

Значення в інших словниках

1. ландрат — ландра́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ландрат — 1. р. -у. Орган управління в деяких кантонах Швейцарії. 2. р. -а: а) виборна особа в ФРН, що очолює районний орган місцевого управління; б) в Росії початку XVIII ст. член дворянської ради при губернаторі, який виконував окремі його доручення.  Літературне слововживання
3. ландрат — ЛАНДРА́Т, а, ч. 1. У Німеччині – особа, яка очолює орган місцевого самоврядування. Ландрат роздивлявся паспорти дуже уважно (з газ.); Ландрат Саксонії. 2. У деяких канонах Швейцарії – назва законодавчого органу.  Словник української мови у 20 томах
4. ландрат — ландра́т (нім. Landrat, від Land – земля і Rat – рада) 1. Орган управління в деяких кантонах Швейцарії. 2. У ФРН виборна особа, що очолює районний орган місцевого управління. 3. В Росії (1713 – 19 рр.) член дворянської ради (колегії) при губернаторі, що виконував його окремі доручення.  Словник іншомовних слів Мельничука