ландшафт
ЛАНДША́ФТ, у, ч.
1. Загальний вигляд місцевості; пейзаж.
Осінній пейзаж змінився одноманітним ландшафтом зими – біла габа снігу вкрила степи (М. Чабанівський);
Макуха попросив льотчика спуститися нижче. Вдивляючись у знайомий ландшафт, став підказувати йому напрямок (Ю. Бедзик);
Знищили й самі пагорби, зарівняли рельєфи, знівелювали ландшафт (Л. Костенко);
Ми різко змінювали ландшафти, соціальні уклади, напрямки руху і засоби пересування (Ю. Андрухович).
2. Малюнок, картина із зображенням переважно сільської місцевості.
Картина на стіні у рамі, під рушником: зимовий ландшафт і вовк на горбі, а внизу у долині засніжене село (А. Головко).
3. геогр. Частина земної поверхні з певним сполученням рельєфу, клімату, ґрунтів, рослинного і тваринного світу.
Ерозія ґрунтів є основним дестабілізуючим чинником екологічної ситуації в ландшафтах, призводить до забруднення та замулення струмків, річок, ставків, посилення евтрофікації водойм (з наук. літ.);
В результаті робіт наших експедицій ми прийшли до висновку, що різні природно-вогнищеві хвороби властиві територіям різних географічних ландшафтів (з наук.-попул. літ.);
Типовий ландшафт Нової Зеландії – це дуже гориста місцевість альпійського типу (з навч. літ.).
△ (1) Мовний ландшафт – мова дорожніх транспарантів, рекламних білбордів, назв вулиць, топонімів, вивісок і т. ін.
Словник української мови (СУМ-20)