ландтаг
ЛАНДТА́Г, у, ч.
Виборний орган самоврядування областей і земель у Німеччині та Австрії, парламент у Ліхтенштейні.
– Великі питання епохи розв'язуються не промовами і не голосуванням більшості, а залізом і кров'ю, – заявив Бісмарк у прусському ландтагу (з навч. літ.);
У 1818 – 1918 роках рейхерат був верхньою палатою ландтагу (із журн.);
Місця між партіями в ландтаг розподіляються залежно від кількості отриманих в одномандатних округах голосів (із журн.);
Вибори до Ландтагів проходять також на основі принципу партійного представництва в окремих федеральних землях виборцями певної землі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)